"Кривава війна". Як Росія застосовує нафтові бази та чи впливають удари України на ситуацію на фронті
Як Україна завдає ударів по нафтосховищах і які об'єкти досягає
На початку 2024 року основними об'єктами українських атак були російські нафтопереробні заводи. Проте вже навесні акцент змістився на нафтобази, пальне з яких використовувалося для військових машин. Така тенденція продовжувалася протягом усього літа.
У червні безпілотники здійснили атаку на нафтобазу "Азов" у Ростовській області, де пожежу не могли погасити протягом трьох днів. Згодом було завдано одночасних ударів по тилових об'єктах неподалік населеного пункту Енем у Республіці Адигея (приблизно 340 км від лінії фронту) та біля села Платонівка в Тамбовській області (близько 400 км від кордонів України).
У липні під удар потрапили нафтобази у Станиці Ленінградській (Краснодарський край), місті Калач-на-Дону (Волгоградська область), Цимлянському (Ростовська область), Полівському та Понирівському районах (Курська область).
На початку серпня безпілотники завдали ударів по нафтобазах "Губкінська" в Бєлгородській області та на підприємстві "Атлас" поблизу Каменськ-Шахтинська під Ростовом. У ніч на 18 число відбулася особливо потужна атака на базу комбінату "Кавказ" у Пролетарську Ростовської області, де масштабну пожежу не вдається загасити вже 11 днів, вибухали цистерни, а шлейф диму простягнувся на 80 км.
За попередніми даними, дрони завдали удару по більш ніж 70 цистернах, які містили бензин та дизельне паливо. Внаслідок пожежі було втрачено пального орієнтовною вартістю близько 200 мільйонів доларів.
Крайній удар стався в ніч проти 28 серпня. Зокрема, повторно атаковано нафтобазу "Атлас". Джерела РБК-Україна у спецслужбах повідомили, що це справа рук військової розвідки та Сил спеціальних операцій. За їхніми словами, об'єкт безпосередньо задіяний у забезпеченні російських окупаційних військ.
Сьогодні дрони досягли нафтобази "Вятка" у місті Котельнич Кіровської області, що знаходиться майже за 1200 км від українського кордону. Свідки повідомляють про кілька вибухів, проте місцева влада запевняє, що був лише один безпілотник і що "займання не сталося, ситуація під контролем".
Цілеспрямовані удари по російській нафтовій інфраструктурі є частиною стратегії "око за око" в тривалій енергетичній війні. Ці удари певним чином доповнюють бойові дії на фронті. Здатність тимчасово виводити з ладу нафтопереробні заводи та нафтобази спрямована на підрив логістики російської армії, яка продовжує утримувати значні території на півдні та сході України, повідомляє Foreign Policy.
Згідно з керівником Центру військово-правових досліджень Олександром Мусієнком, у контексті війни найбільше значення мають бази, розташовані неподалік від України.
"Це є суттєвим фактором, що підтримує військові дії для російських сил, зокрема в районі Донецька. Саме тому атаки на об'єкти у Краснодарському краї, Ростовській області та інших місцях спрямовані на створення проблем на півдні Росії. До цього ж належить і удар по переправі "Кавказ" через Керченську протоку, а також по порому, що міг транспортувати цистерни," - зазначив він.
Нафтопереробні заводи та нафтобази, розташовані в глибині російської території, мають значний економічний вплив для країни. Вони є джерелом доходів від реалізації нафтопродуктів, що включає також фінансування військових дій проти України. Отже, атаки на ці об'єкти спрямовані не стільки на позбавлення російської армії палива, скільки на зменшення доходів Росії та загострення паливної кризи.
Як зазначає Мусієнко, це призводить до необхідності використання резервних ланцюгів.
"Але у них не так багато можливостей все одно. Повною мірою наші удари не обмежили Росію у використанні нафтопродуктів, але суттєво надломили. Що означає, що тут ми на правильному шляху. Тут не лише військовий компонент, а й економічний, і часто потужний психологічний", - наголосив він.
Час від часу з'являються новини про "бавовну" на нафтобазах на окупованих територіях. Подібні випадки вже траплялися, зокрема, у Луганську, Донецьку та Макіївці. "Ці об'єкти, без сумніву, використовуються для військових цілей, забезпечуючи оперативну дозаправку техніки. Окрім того, вони служать для інших потреб, зокрема для вивезення вкраденого вугілля та інших корисних копалин. Як тільки Україна отримує інформацію про наповнення певної бази, по ній завдаються удари", - зазначає експерт.
Загалом, розмірковуючи про російські НПЗ та нафтобази, Мусієнко проводить паралелі з енергосистемою. Росія б'є по українській генерації та по розподільчих мережах. Також і Україна спочатку б'є по заводах, а потім по нафтобазах.
"Нафтобаза являє собою ключовий елемент у розподільчому ланцюжку. При зникненні цього ланцюжка виникають значні труднощі," - зазначив він.
Коли йдеться про місця зберігання палива - це не про звичайних людей. Нафтобази не служать цивільним цілям, і чим більше ворог втратить, тим краще, пояснює військовий експерт, колишній спікер Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов.
"Безумовно, з технічної перспективи руйнування ворожих баз є простішим, коли вони знаходяться ближче до наших кордонів. Це дозволяє нам більш активно застосовувати дрони. Але чим віддаленіші ці об'єкти, тим більше виникає ускладнень: потрібні дорожчі дрони та ракети, яких у нас недостатньо", - підкреслив він.
Як зазначив він, регулярні удари по глибшим цілям надають Силам оборони України більшу гнучкість. У випадку, коли ворог концентрує засоби ППО для надійного захисту ближчих об'єктів, з'являється можливість завдати удару там, де, на думку росіян, настільки потужний захист не є необхідним.
Противник буде змушений переглядати свою стратегію та відтягнути частину сил ППО подалі, сподіваючись, що ми продовжимо атаки по глибокому тилу. Проте що заважає нам завдати удару там, де щільність протиповітряної оборони знизилася? Недарма кажуть, що ця гра має двосторонній характер. Вони руйнують нашу енергетичну інфраструктуру, а ми поступово працюємо над тим, щоб ворог відчував нестачу палива та щоб логістика для нього стала максимально дорогою", - підкреслив співрозмовник.
Ключовим моментом є те, що географія ударів стає все ширшою. Експерт зазначив: "Сьогодні в Кіровській області було влучання в порожню бочку, але це має значення. Те, що сталося раз, обов'язково повториться".
За даними ВВС, у цьому році Україна здійснила щонайменше 64 атаки на нафтові об'єкти в Росії. У 49 з цих випадків влада або Telegram-канали повідомляли про виникнення пожеж після атак.
Близько чверті інцидентів, а саме 17 випадків, сталося в Краснодарському краї. На другому місці опинилася Ростовська область з п'ятьма інцидентами. Втім, ці дані актуальні на минулий тиждень. Вже зараз можна повідомити про ще два нові напади.
Чому удари зосередилися на південних регіонах Російської Федерації? За словами Олександра Мусієнка, це робиться для того, щоб загальмувати просування російських військ на Покровському та Торецькому напрямках.
"Ворог досі не досяг адміністративних кордонів Донецької області завдяки, зокрема, нашій діяльності щодо нафтобаз. Це є частиною ширших оборонних заходів у регіоні Донбасу", - підкреслив він.
За його словами, удари дуже чутливі, але треба розуміти, що характер бойових дій на Донеччині залежить не тільки від нафтопродуктів. Хоча використання великої кількості піхоти на автомобілях, мотоциклах та гольф-карах, а не на тяжкій техніці, свідчить про те, що споживання палива скоротилося.
На думку Селезньова, ще однією метою ударів по південних регіонах РФ може бути спроба скувати 90-тисячне угруповання "Дніпро" в межах Херсонської та Запорізької областей. Там війська напоготові, але руху ніякого немає.
"Щось заважає атакувати наші рубежі та укріпрайони. Не виключаю, що пов'язано це з дефіцитом палива, тому що ми б'ємо по паливно-енергетичній інфраструктурі російського півдня. Ворог відчуває дефіцит, насамперед для танків, бойових броньованих машин та автотранспорту. Для забезпечення такої кількості техніки потрібно дуже багато пального. А чи є вона з урахуванням постійних ударів по нафтобазах, питання дискусійне. Ймовірно, росіяни вже зараз мають гостру нестачу", - сказав він.
Питання ресурсів залишається ключовим, коли йдеться про ведення бойових дій. Вочевидь українські удари мають хоча б частково скоротити потенціал противника. І якщо це вийде, то він буде змушений або брати оперативну паузу, щоби зібратися з силами, або взагалі відкласти реалізацію своїх планів.
