Вячеслав Дрофа "OTOY": Что же подразумевается под выражением "герои не умирают"? Верните их тогда всех обратно.

Реп-артист В'ячеслав Дрофа обрав для себе іронічний псевдонім "Otoy".

Чули, як на Львівщині, коли когось забувають кажуть: "Ну як його звати? Ну отой, той..." Так я і став Отой", - сміючись розповідає Дрофа.

Протягом останніх років Otoy став однією з найбільш яскравих зірок української реп-сцени. Він активно співпрацює з музичним лейблом "Pomitni", який належить Ірині Горовій. У 2023 році Otoy отримав запрошення виступити як спеціальний гість на "Євробаченні" в Ліверпулі.

Творчість Otoy розповідає про відчуженість влади від народу, про працівника з Донеччини, який потайки відчуває глибоку любов до своєї Батьківщини, про індивідуальну відповідальність та про важливість дронів для воїнів на фронті.

Тема соціально-політичних подій має велике значення для митця. У квітні 2022 року Дрофа пережив важку втрату — його двоюрідний брат Дмитро загинув на "Азовсталі" під час захисту Маріуполя.

У час повномасштабної війни Otoy багато допомагає бригаді "Азов", створював для них платформу для збору коштів "Азов.one", волонтерив у патронатній службі. Зараз збирає гроші для бригади "Буревій".

В інтерв'ю "Українській правді" В'ячеслав Дрофа розповідає про те, що треба робити, щоб російські артисти почали зникати з українських чартів, розмірковує про те, що не так із Міністерством культури та інформаційної політики, хвалить український стендап.

А також критикує гасло "герої не вмирають".

Пропонуємо вашій увазі скорочений варіант нашого інтерв'ю. Бажаєте переглянути повну розмову? Зверніться до відеоверсії за посиланням.

- Ти повернувся з виступів з-за кордону. Перше запитання напрошується саме собою - як зараз твоя команда виїжджає за кордон?

- (Сміється) Кожного разу, коли ми постимо якусь stories, отримую повідомлення не від військових, а від людей, які нещодавно підписалися: "А що ти, куди ти, а як ти виїхав?".

Як і всі інші митці в Україні, ми здобуваємо дозвіл від Міністерства культури. Для цього треба подати заявку на кожного члена команди, додавши повний перелік необхідних документів. До них належать військово-облікові документи та дані про місце праці. Якщо ви самозайняті, то потрібен витяг з ЄДРПОУ.

Обов'язково має бути офіційне запрошення від компанії чи фестивалю, який тебе хоче привезти. І обов'язково зобов'язання про повернення. Потрібно чітко вказати дату повернення.

Міністерство культури оцінює, наскільки важливою є твоя поїздка з точки зору інформаційної політики.

Якщо подія дійсно має велике значення і є важливою для української культури, ти отримаєш дозвіл.

Чи траплялося, що тобі не дозволяли виїхати?

Звичайно. Наприклад, планувався місцевий захід, але нам не видали дозвіл - подія виявилася недостатньо значущою для виїзду.

- Читач може справедливо поставити запитання: а яка користь від твоїх виступів за кордоном, умовно кажучи: "Чому тебе пускають, а мене ні?". Що ти на це відповідаєш?

- З кожного свого виступу я привожу якусь суму. Я співпрацюю з бригадою "Буревій", збираю їм гроші на дрони.

І насправді це моє основне щастя від творчості сьогодні - можливість акумулювати великі суми на потреби Сил оборони. Вже більше 2 мільйонів вдалося зібрати саме на "Буревій", а до цього були інші суми на інші потреби.

Другою перевагою є можливість говорити про Україну за кордоном. Нещодавно ми брали участь у фестивалі "Roskilde" в Данії, де відбулася значуща панельна дискусія про Україну та роль данців у її підтримці, в якій я також взяв участь.

Данці активно демонструють свою значну підтримку. Вони спершу надали всю свою артилерію, а тепер планують передати системи ППО та винищувачі F-16.

Тому немає великого чи малого - все потрохи складає величезний такий фактор присутності України на міжнародній арені як культурно, так і військово-політично.

- Ми почали історію про Мінкульт. Як ти загалом ставишся до діяльності міністерства під час повномасштабної війни?

- Мені здається, що потрібно говорити про те, що можна зробити краще.

Міністерство культури стикається з надмірною кількістю завдань, які варто було б розподілити між різними спеціалізованими командами. Адже йдеться про різнопланові обов'язки: охорону української культурної спадщини, підтримку національного кінематографу та питання інформаційної політики.

Звичайно, "талановита людина талановита у всьому" - ми можемо говорити метафорами і мріяти про прихід якогось неймовірного месії, який виведе українську культуру на абсолютно новий рівень. Проте, давайте поглянемо на реальність.

Якщо ми бажаємо справді якісних змін, потрібно їх проводити поступово. А щоб їх проводити, то за це мають бути відповідальні різні команди, які не будуть хапатися за все й одразу, а кожен братиме свою частку.

Як це працює, наприклад, в ІТ? Ти маєш завжди розмежовані ролі і чіткі зони відповідальності. Тому, на мою думку, Міністерство культури задля ефективнішої праці має бути реструктуризованим.

Давай обговоримо український реп. Чи є попит на таку музику серед широкої аудиторії?

Загалом попит на українську музику значно зріс.

У період повномасштабної війни він значно підвищився. На жаль, у 2022 році ми стали свідками появи великої кількості шароварщини та поверхневих релізів, адже тема української ідентичності стала трендовою, а разом із популярними темами завжди виникає безліч неякісного контенту.

Суть у тому, що витримає перевірку часом і стане дійсно цінним. Ті, хто проходить цю перевірку, закарбовуються в пам'яті та знаходять своїх прихильників.

Мені та іншим виконавцям вдалося залучити певну аудиторію, яка продовжує зростати.

Чи можна вважати, що в наш час українська культура переживає своє відродження?

Нарешті ми почали усвідомлювати, що необхідно перестати бути залежними від російського ринку, як це, на жаль, сприймали у світі. Як раніше бачили українського артиста? "О, це десь там, поруч з Росією".

Українці показали, що ні, хлопці, ми - найбільша країна Європи, роздупліться. І в такому контексті ми зібралися докупи і почали народжувати українську творчість. Вона завжди була, а зараз її стало більше.

Однак, якщо ми розглядаємо зеніт ренесансу, мені здається, що широкомасштабне вторгнення стало потужним каталізатором для цього ренесансного періоду. Проте, я не можу впевнено сказати, що цей процес вже відбувся. Наразі він ще попереду.

- Чому ще ні? У чому проблема?

Через те, що в чартах досі помітна присутність російського контенту, а також існує попит серед українців на цей контент.

- Як ти пояснюєш цей запит?

Пропагандистська машина Російської Федерації є однією з найвпливовіших у світі. Російська культура проникає в усі куточки нашої планети, намагаючись насадити свій "русский мир", який викликає огиду.

І, на жаль, їм це вдається. Обсяги російського контенту просто колосальні у всіх можливих і неможливих форматах. Це по-перше.

Друге - рівень якості цього формату. Бюджети, які присутні в росіян, в артистів, у коміків, різних шоу, стендапів і так далі - це абсолютно неадекватні гроші, які викидає російська система.

Ворог розуміє, що м'яка сила сьогодні - це інколи навіть дієвіший спосіб, ніж мілітарна історія. Як мінімум, коли ми говоримо про міжнародні відносини.

Вони витрачають колосальні кошти на все це. А ми, зі свого боку, часто робимо все абияк.

Ми прагнемо забезпечити найвищу якість за мінімальні кошти. Якби українська культура, YouTube, стендап та кіно отримували стільки ж фінансування, скільки російська культура, ми б змогли обійти їх всього за один квартал.

Однак треба усвідомлювати, що існують люди, які виросли в середовищі російської мови та звикли до російського контенту. Особисто до 24 лютого я також споживав російський контент і можу прямо назвати шоу та артистів, яких слухав.

Деякі люди мають достатньо сили волі, щоб відмовитися від цього. Наприклад, я прийняв рішення 24 лютого - прокинувся. Більшість мого оточення також.

Проте завжди знайдуться люди, які, можливо, через свою обмеженість, вплив середовища або брак сили волі, продовжують споживати російське.

Нам слід зосередити більше уваги на тому, як усунути цей запит і замінити його українським контентом. Варто продемонструвати, що український продукт є більш захоплюючим, наповненим та привабливим.

Поглянь на музичну сцену в Росії. Багато з того, що там існує, не є їхнім оригінальним контентом. Казахські артисти привозили свої ідеї та показували, як створювати музику, дарували нові стилі. Українські поп-виконавці також вносили свій вклад, приїжджаючи з власними культурними надбаннями.

Багато найвідоміших російських гуртів складаються з музикантів, які походять з України.

- Сергій Жадан у нашому інтерв'ю говорив, що зараз між Росією та Україною, зокрема, відбувається війна за культуру. Мовляв, "це війна Пушкіна проти Шевченка". На твою думку, де в культурному сенсі ми завдаємо ворогу найбільших втрат?

Маю відчуття, що український стендап вже випередив російський. Ми просто маємо більше цікавих ідей.

Поглянь на українських гумористів, на те, що творять Антон Тимошенко, Василь Байдак та інші митці цього жанру.

Всі базують свій гумор на інтелекті та життєвих ситуаціях. Російський гумор побудований на образі, на зневазі, на попусках.

Давайте розглянемо шоу "Что было дальше?". Ти приходиш туди, і тебе буквально розбирають на частини, поводячись так, наче ти якийсь забутий школяр, і всі довкола це дуже тішить.

Отже, як на мене, нині ми найбільше витісняємо російський контент з українського стендапу.

- Твоя цитата: "В країні, де є війна, ти або на фронті, або працюєш на цей фронт. Не просто податки платиш, ти і в мирний час військовий збір платиш. Ти мусиш ї**шити і віддавати відсоток свого часу і свого життя". Поясни, як ти, будучи цивільним, віддаєш відсотки свого часу і свого життя для фронту?

З початку 2022 року спостерігалася різноманітність форм співпраці.

Спочатку ми виїжджали разом із добровольчим формуванням територіальної громади (ДФТГ), згодом почали доставляти допомогу окремим підрозділам, а потім я взявся за організацію зборів та інші заходи.

А згодом я організував фонд "Agov", хлопці й дівчата з Banda (Banda Agency - УП) допомогли придумати назву й айдентику. Цей фонд допомагає родинам захисників "Азовсталі".

Оскільки родина мого брата Дмитра, який трагічно загинув 15 квітня 2022 року на "Азовсталі", потребувала фінансової підтримки через затримки з виплатами.

На щастя, в той момент з'явилася людина, яка підтримала мене у вирішенні цієї проблеми. Однак я усвідомив, що родина мого брата не єдина в такій ситуації. На жаль, таких родин тисячі. Тому я вирішив заснувати цю громадську організацію.

Насправді це був просто інстаграм-акаунт і банка, куди я збирав гроші.

Так ми почали співпрацю з патронатною службою бригади "Азов" і Третьою штурмовою.

Ми забезпечували одноразові виплати у розмірі 20 тисяч гривень для нагальних потреб. Крім того, ми орендували квартири для сімей на шість місяців, оскільки вони раніше проживали в Маріуполі.

Одного разу покрили витрати на дві невідкладні хірургічні втручання для людей.

Потім розпочалася робота в рамках патронатної служби, що включала допомогу в ідентифікації тіл, супроводі родин на процедуру ідентифікації, організації похоронів, а також підтримку при взаємодії з судовими медекспертами і участь у слідчих заходах тощо.

Коли "Гендальф" і "Тавр" повернулися з полону, ми передали всі справи по "Азовсталі" "Azovstal families". Також у співпраці з командуванням бригади "Азов" я зайнявся формуванням "Азов.one" (платформа зі збору коштів для "Азову" - УП).

В Україні є багато бригад, і кожній з них потрібна підтримка. На мою думку, всі бригади заслуговують на таку історію, як "Азов.one".

Наразі я співпрацюю з бригадою "Буревій". Моя діяльність охоплює постачання безпілотних літальних апаратів, організацію публічних тренувань, залучення громадян до зборів, збір коштів та пошук додаткової підтримки.

- Ти згадав, що твій брат загинув на "Азовсталі". Розумію, що говорити про це дуже важко, тому запитаю щось інше. Яка твоя думка про вислів "Герої не вмирають"?

- (Замислюється) Що значить "герої не вмирають"? Поверніть тоді їх усіх. Приведіть до матері, до доньки, до батька. В сенсі "герої не вмирають"?

- Є такий термін "Втрачене покоління" - це покоління, яке досягло повноліття в час Першої світової війни. Як би ти охарактеризував наше з тобою покоління?

Є ризик, що ми можемо перетворитися на нове Розстріляне Відродження. Це один із можливих сценаріїв.

Є інший сценарій - ми досягнемо відродження української культури і житимемо в світі, де українську мову шануватимуть всі і завжди.

Роман Кравець, Українська правда