Прогнози ринку праці на 2024 рік: дефіцит кадрів може перерости у справжню кризу.

Ринок праці в Україні "лихоманить" відповідно до викликів воєнного часу. Попри певну стабілізацію, про яку говорили аналітики на початку нинішнього року, станом на зараз відчувається брак кваліфікованих кадрів у багатьох галузях. Причини очевидні - вимушене переселення тисяч людей з прифронтових зон, мобілізація, загальна економічна турбулентність та невизначеність. Скарги лунають з обох боків - як від роботодавців, так і від потенційних шукачів нових посад. Перші нарікають на дефіцит професійних робочих рук, другі - на відсутність гідних пропозицій. Що ж відбувається в царині працевлаштування зараз, які перекоси виникли через війну і що треба врахувати бізнесу, щоб порозумітись із найманим персоналом, спеціально для Mind розповіла Катерина Ященко, HR компанії Nota Group.

У травні портал вакансій Work.ua оприлюднив тривожні дані: на 37 000 вакансій у Києві та області припадало лише 35 000 шукачів роботи. Це означає, що навіть за умови ідеального збігу 2000 вакансій залишаться незаповненими. Прогнози на майбутнє вказують на подальше погіршення ситуації.

У бізнесі та державних установах менеджмент стикається з дефіцитом робочої сили, особливо чоловіків, оскільки багато з них були мобілізовані для виконання свого обов’язку перед країною. Однак економіка не може чекати на повернення всіх, хто зараз на фронті або виїхав за кордон через повномасштабне вторгнення (кількість таких осіб становить близько 2,4 мільйона, і, на жаль, не всі вони повернуться в Україну).

Отже, нові умови формують нові реалії на ринку праці, і той, хто швидше пристосується та зуміє організувати внутрішні процеси відповідним чином, зазнає мінімальних втрат.

Все більше компаній надають перевагу жінкам при відборі кандидатів з однаковими знаннями та навичками. Це зумовлено як значною кількістю мобілізованих чоловіків і вимогами Закону про мобілізацію, так і поступовим зникненням гендерної дискримінації. Прогресивні роботодавці активно прагнуть досягти гендерного балансу в своїх організаціях, особливо на керівних посадах.

Серед компаній, які вже тримають курс на гендерну рівність такі гіганти, як "Укргідроенерго", Ferrexpo, ДТЕК, MetLife, Uklon, Projector, Drive Hub, ТОВ "Ліка-комфорт", ТОВ "Профі", ГО "Повертайся додому", Національний університет біоресурсів і природокористування України та Національний університет "Києво-Могилянська академія".

З моменту початку масштабного вторгнення гендерний баланс серед кандидатів на ринку праці змінився з 58% чоловіків і 42% жінок до 48% чоловіків і 52% жінок, і ця тенденція продовжує зберігатися. Таким чином, жінки починають домінувати на ринку праці.

Все більше роботодавців розсувають вікові межі при відборі персоналу. Звичайно, що найпрогресивнішим сегментом бізнесу в цьому є ІТ, а українська стрічка в LinkedIn заповнена не тільки порадами, як кандидатам із досвідом понад 15 років проходити співбесіди, а й успішними кейсами з наймання таких кандидатів.

Окрім того, попит на молоді таланти постійно збільшується. Відомі компанії, такі як Nestle, Philip Morris та EPAM, вже тривалий час впроваджують програми стажування для студентів, де не лише знайомлять їх з бізнес-процесами, але й пропонують контракти найздібнішим. Вважаю, що ця практика поступово набуватиме масштабів, адже вона є чудовим прикладом взаємовигідної співпраці для обох сторін.

І хоча всі вищезгадані пункти безперечно важливі, але, якщо говорити про довготривалу та успішну співпрацю, чи не найважливішими є спільні цінності.

Також, керівництву компанії необхідно зосередитися на збереженні та розвитку кадрового потенціалу, що включає навчання, професійні курси та підвищення кваліфікації.

Ще один спосіб частково вирішити проблему дефіциту кадрів у бізнесі полягає в реорганізації бізнес-процесів для роботи у віддаленому форматі, що відкриває можливість найму фахівців без прив'язки до певної географічної локації. Аналітика платформ для пошуку роботи чітко показує, що з початку року кількість таких вакансій поступово зростає, але навіть зараз пропозицій з повністю віддаленим форматом роботи не вистачає для задоволення попиту кандидатів.

Чимало компаній з часів пандемії коронавірусу частково або повністю перейшли на дистанційний формат роботи, і ця тенденція зберігається досі. Протягом двох років повномасштабної війни більшість українських роботодавців так чи інакше пристосувалися та створили умови для своїх працівників, щоб ті могли працювати в офісі, незважаючи на всі обставини. Вони орієнтовані на те, щоб співробітники працювали саме в офісі або хоча б у гібридному режимі.

Значущість мультизадачності спеціалістів набирає ваги для роботодавців, особливо в умовах оптимізації штатного розкладу. На перший план виходять кандидати, здатні при потребі виконувати додаткові функції.

Крім професійного досвіду, значну увагу в запитах до кандидатів у бізнесі приділяють наявності так званих "м'яких" навичок. Ці навички дозволяють ефективно працювати та зберігати спокій навіть у стресових ситуаціях. Їх важливість проявляється не лише у щоденних робочих ситуаціях, але й у більш глобальному контексті.

Стосовно очікувань кандидатів, то вони мають певні відмінності у порівнянні із очікуваннями роботодавців.

Першочерговим і значущим аспектом для шукачів роботи зазвичай є заробітна плата, адже однією з основних цілей працевлаштування є отримання гідної винагороди за витрачений робочий час.

До прикладу, це оператор верстатів із ЧПУ чи офіс-менеджер. Тож, певно, найближчим часом новою тенденцією серед роботодавців стане підвищення зарплат висококваліфікованих працівників і хоча б формування тенденцій до наближення заробітних плат до середніх європейських розмірів у високоприбуткових галузях. Така тенденція вже намітилася у сфері IT та MilitaryTeсh.

Досить важливим під час вибору нової компанії для пошукачів є її репутація. Багато хто з кандидатів під час спілкування з представниками компанії знайомиться не тільки з офіційними каналами, а й шукає відгуки про роботодавця від нинішніх чи колишніх працівників, вивчають сторінки компанії у соціальних мережах, шукають компанію в рейтингах і вивчають публікації у ЗМІ, де згадується той чи інший бізнес чи його представники.

У сучасних умовах найбільшу цінність має керівник, який виступає наставником, сприяючи професійному зростанню та розвитку своїх співробітників, а не впроваджує авторитарні або диктаторські методи управління командою.

Багато пошукачів розглядають для себе повністю віддалений формат роботи. Це актуально не лише для тих, хто виїхав за кордон, а й для тих, хто залишається в Україні.

Корпоративна культура, компенсаційні пакети, доступ до пільгового медичного обслуговування або додаткове соціальне страхування також привертають увагу кандидатів. Вони, як і роботодавці, зацікавлені в тому, наскільки і як бізнес буде піклуватися про них після укладення угоди про співпрацю.

Наостанок хотілося б зазначити, що, незважаючи на нові виклики, які ставить перед усіма українцями сьогодення, варто розвивати гнучкість і шукати можливості, а не концентруватися на перепонах.