Перспективні вектори еволюції бізнесу у східних регіонах

Східні ринки являють собою складну мозаїку можливостей, де кожна країна демонструє свої унікальні особливості. Казахстан і Узбекистан виступають новими центрами притягання капіталу, завдяки переміщенню російських ресурсів, тоді як Естонія і Литва виділяються своєю стабільністю в галузях IT та фінтеху. Однак, перш ніж будь-який бізнес вирішить зануритися в ці ринки, необхідно ретельно оцінити всі ризики і можливості, щоб зробити обґрунтований і точний вибір.

Розглядаючи можливість виходу на східні ринки, варто брати до уваги різноманітність країн та їхні специфічні економічні, політичні та геополітичні умови. Вибір країни зазвичай безпосередньо пов'язаний з тим, яким видом бізнесу займається компанія, якою є її стратегія розвитку, які інвестиційні можливості вона має. Сервісна компанія буде керуватися іншими критеріями вибору, ніж виробнича компанія. Тим не менш, для кожного з них важливими є загальні економічні параметри та перспективи країни, що аналізуються в контексті розширення, рівень правової стабільності і, перш за все - як яскраво ілюструє конфлікт між Росією та Україною - геополітичні умови.

Від початку російської агресії проти України я спостерігаю, як різко змінюється економічна ситуація в країнах, що межують з Росією. Україна зазнала величезного економічного спаду, що є очевидним, зважаючи на те, що війна відбувається на її теренах, і це ускладнилося міграцією мільйонів українців і втратою частини території. З іншого боку, такі країни, як Казахстан і Узбекистан, наприклад, стали бенефіціарами ситуації. Переміщення російського капіталу на їхні простори сприяло динамічному економічному зростанню.

Розглядаючи динаміку змін на східних ринках за останні три роки, я переконана, що Казахстан є перспективним ринком для компаній, які працюють у нафтогазовому, енергетичному та логістичному секторах, а також для тих, хто надає послуги цим галузям. Протягом тривалого часу я спостерігаю за розвитком цієї країни, за політичними трансформаціями, процесом поступової незалежності від Росії, формуванням середнього класу, а також активною співпрацею з Китаєм. Особливо варто відзначити скасування віз для китайських громадян і стратегічне рішення про будівництво нового Шовкового шляху, що має стати ключовим логістичним вузлом між Європою та Азією. Уряд Казахстану також активно запроваджує різноманітні реформи для залучення іноземних інвестицій, пропонуючи податкові пільги та створюючи економічні зони, що значно підвищує привабливість цього ринку.

Також, Узбекистан, який донедавна був однією з найбільш закритих країн світу, відкрився для світових ринків близько восьми років тому після смерті президента Карімова, що створило нові інвестиційні можливості. Країна пропонує особливо привабливі умови в енергетичному, текстильному та сільськогосподарському секторах. Однак варто зазначити, що Узбекистан через свою історичну ізоляцію стикається з дефіцитом освічених управлінських кадрів і неготовністю ринку до певних рішень, а точніше - з необхідністю створювати ринкові ніші в багатьох сферах практично з нуля, що вимагає значних фінансових ресурсів з точки зору планів розвитку та інвестицій. Ринок просто не готовий до певних рішень, тому що він їх не знає. Звичайно, це можна розглядати в контексті цікавого потенціалу. Додатковим плюсом для Узбекистану є постійно збільшуване молоде населення, яке відкриває перспективи для зростання в таких секторах, як освіта, технології та послуги.

З іншого боку, такі країни, як Естонія та Литва, немов магніт, притягують інвесторів у сфері ІТ, фінтеху та стартапів і, як країни-члени Євросоюзу, забезпечують законодавчу стабільність, а також легкий доступ до внутрішнього ринку ЄС та можливість отримати вигоду від європейських фондів.

Я вважаю, що кожна з цих країн пропонує унікальні можливості для розвитку бізнесу, але вибір правильного ринку вимагає індивідуального підходу та розуміння місцевих економічних, політичних і культурних умов. Остаточне рішення завжди має бути добре продуманим і відповідати специфіці бізнесу та стратегічним цілям компанії.

З Україною ситуація більш складна. Західний бізнес подібний до капітана судна, який бачить омріяний берег, але гальмує через бурю на шляху. Війна, розв'язана Росією, нагадує цю бурю: з її безперервними ударами по інфраструктурі та виробничим можливостям, що роблять економічний ґрунт України нестабільним для тривалих інвестицій. Політична невизначеність і економічні коливання створюють умови, де ризик ескалації конфлікту відлякує навіть найсміливіших інвесторів, змушуючи їх чекати, поки ситуація стабілізується.