Miltech: напрямок інновацій для забезпечення безпеки та стимулювання економічного розвитку в Україні
В своїй статті я хочу розглянути галузь miltech - оборонних технологій з точки зору драйвера технологічного та економічного розвитку країни.
Важко сказати напевно, чому людина вперше взяла до рук палицю – чи то для риття землі, чи для захисту від хижаків та інших людей. Однак, безсумнівно, це був вирішальний момент в її історії: відтепер вона вже не покладалася лише на свої руки, ноги та зуби.
Розвиток зброї завжди був тісно пов'язаний з науковими досягненнями та економічними змінами в суспільстві, оскільки забезпечення безпеки займає важливе місце після задоволення базових фізіологічних потреб. Не дивно, що людський розум спрямований на створення інструментів для захисту та нападу. У 2023 році загальні військові витрати в світі склали $2.4 трлн (statista.com), значна частина яких була витрачена на розробку та виробництво оборонних засобів для країн.
Оборонні технології охоплюють не тільки зброю та засоби захисту, але й цілий ряд інновацій, що підвищують ефективність військових операцій. Це стосується не лише бойових дій, але й аспектів планування, розвідки, логістики, комунікацій, навчання, відновлення ресурсів та інших важливих елементів. Якщо розглядати військову діяльність як складний бізнес-процес, стає очевидним, що навколо неї створюється безліч продуктів, послуг та технологій, які пізніше можуть бути адаптовані для цивільного використання.
Інтернет, GPS, реактивні двигуни, безпілотні апарати, позашляховики, пластична хірургія та інші технології сформували сьогодні власні економічні сектори або стали важливими складовими існуючих галузей. Порівнюючи перелік найбільших економік світу за 2023 рік з переліком країн з найбільшими військовими бюджетами (за виключенням України та Росії, як воюючих країн), ми виявимо майже повну відповідність. Це не лише проста математична залежність у відсотках ВВП, що виділяються на військові потреби, але й прямий зв'язок з технологічним та промисловим потенціалом цих держав (investopedia.com).
Війна в Україні, що триває, є одним із найінтенсивніших військових конфліктів останніх восьми десятиліть, де обидві сторони активно застосовують і трансформують сучасні технології, значно впливаючи на існуючі військові доктрини. У зв'язку з цим, надзвичайно важливо використовувати весь інтелектуальний потенціал не лише для здобуття перемоги, а й для стимулювання технологічного розвитку, який може стати фундаментом для економічного зростання країни. Отже, які галузі військових технологій (miltech) є найбільш актуальними для розвитку сьогодні, і чи можуть приватні підприємства знайти в них своє місце? Щоб відповісти на це питання, необхідно спочатку проаналізувати тренди, що виникли в період з 2022 по 2024 роки, та визначити ключові умови, які повинні бути виконані для успішного впровадження всіх необхідних процесів.
Швидке зростання та випробування технологій: завдяки доступності інструментів для прототипування, нові моделі обладнання та запчастин створюються і перевіряються з вражаючою швидкістю. Цей процес включає активний обмін знаннями між учасниками конфлікту.
Зростаюча роль дронів: завдяки прогресу та зниженню вартості технологій безпілотні літальні апарати стали ключовим елементом військових операцій. Їх використовують на різних рівнях і в різних середовищах - у небі, на суходолі та на воді, що суттєво покращує ефективність бойових дій.
Еволюція методів протидії дронам: масове застосування безпілотних апаратів стимулювало стрімкий розвиток технологій для їх нейтралізації, зокрема систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), стрілецької зброї та антидронових комплексів.
Підвищення вартості людського капіталу: суворі вимоги до технічних компетенцій і розширений обсяг відповідальності перетворюють кожного спеціаліста на ключову фігуру. Це зумовлює необхідність ретельної підготовки та оптимального використання персоналу.
Підвищення значущості кібербезпеки: зростаюча інтеграція інформаційних технологій збільшує необхідність у кібербезпеці, яка стає ключовим фактором як у військовій сфері, так і в соціальних процесах.
Впровадження штучного інтелекту: штучний інтелект активно використовується для аналізу великих обсягів даних, включаючи дані з відкритих джерел (OSINT), а також для створення контенту в рамках інформаційних операцій.
Формування концепції мережецентричної війни: застосування дронів та інформаційних технологій уможливлює інтеграцію всіх підрозділів у єдину мережу, що сприяє ефективному керуванню бойовими операціями на основі актуальних даних.
Брак інноваційних технологій: завдяки високому технологічному розвитку обидві сторони швидко освоюють нові розробки одна одної, що знижує ймовірність створення несправедливої конкурентної переваги.
Беручи до уваги тенденції, характерні для періоду 2022-2024 років, а також основні передумови для успішного здійснення процесів, можна визначити кілька напрямків, які заслуговують на особливу увагу:
Таким чином, прогрес у військових технологіях сприяє активному розвитку різних секторів, включаючи машинобудування, електроніку, медицину, транспорт, енергетику та інформаційні технології. Всі ці сфери генерують значну додану вартість і складають фундамент економіки розвинених держав.
Український сектор військових технологій зараз переживає значний підйом, зумовлений воєнними діями. Цей розвиток можна розділити на три ключові періоди, кожен з яких має свої особливості у контексті конкуренції, участі приватних та закордонних підприємств, а також умов постачання оборонної продукції.
Історичний етап після розпаду Радянського Союзу.
Після розпаду СРСР ключову роль у виробництві військової техніки зберегли державні підприємства оборонного комплексу, що випускали широкий спектр продукції. Приватні компанії були представлені мінімально, в основному в галузях легкої стрілецької зброї та засобів індивідуального захисту. Фінансування нових розробок поступово скорочувалося, а основними міжнародними партнерами залишалися компанії з країн колишнього Радянського Союзу. Закупівлі проводилися за закритими процедурами.
Другий період -- сучасний, що розпочався після початку агресії з боку Росії.
Після початку російської агресії державні підприємства зберегли свою провідну роль, але на ринку з'явилися і приватні компанії, зокрема в галузях легкоброньованого транспорту, спеціального зв'язку та безпілотних апаратів. Обсяг державного фінансування збільшився, але основний акцент був зроблений на підтримку державних підприємств. Змінились міжнародні партнери, зокрема, зменшилась участь Росії та Білорусі. Закупівлі продовжували проводитись за закритими процедурами.
Третій період — сучасний, починаючи з моменту масштабного вторгнення.
Державні підприємства залишаються лідерами у виробництві важкого озброєння та складних технологій. Проте сегмент безпілотних апаратів значно зріс завдяки приватним підприємствам. Ці компанії також активніше представлені у виробництві засобів індивідуального захисту, транспорту, кібербезпеки та інших сферах. Фінансування державних підприємств продовжує зростати, а також з'явилися нові ініціативи, такі як Brave1, які стимулюють розвиток приватного сектора. Серед закордонних партнерів домінують країни, що не мають зв'язків з Росією. Відбувається спрощення процедур закупівель, що створює умови для швидшої сертифікації та прийняття на озброєння нової продукції.
З інноваційної точки зору, сегменти, які насичені приватними підприємствами зараз завершують другий етап розвитку. Цей етап характеризується великою кількістю різноманітних розробок і компаній. У найближчому майбутньому ринок очікує консолідація: найбільш успішні продукти та виробники залишаться, тоді як інші компанії можуть бути поглинуті конкурентами. На третьому етапі розвитку очікується впровадження інкрементальних інновацій в існуючі продукти, таких як збільшення вантажопідйомності безпілотників покращення програмного забезпечення, тощо, а також створення нових технологій через поєднання рішень з різних галузей, наприклад, впровадження штучного інтелекту в управління безпілотними апаратами, покращення дронів для використання у якості ПВО та інші.
Щоб передбачити еволюцію оборонних технологій, необхідно враховувати основні положення воєнної доктрини країни. В Україні ця доктрина була оновлена у 2021 році та затверджена під назвою "Стратегія воєнної безпеки України". Головні положення стратегії акцентували увагу на досягненні військової переваги через активну оборону, виснаження ворога та використання інструментів для протидії в умовах гібридної війни. Враховуючи події 2022 та 2024 років, стає очевидним, що деякі аспекти стратегії потребують перегляду. Технологічний рівень сучасних конфліктів сприяє впровадженню концепції мережецентричної війни. Ці фактори, разом із необхідністю збереження людського ресурсу, будуть стимулювати подальший розвиток безпілотних апаратів, засобів кібербезпеки та захищеного зв'язку, систем протиповітряної оборони та універсального озброєння, яке може бути ефективно використане як для оборони, так і для наступальних дій.
З огляду на ці тенденції, можна передбачити збільшення виробництва дронів, зростання частки колісних і водних моделей, а також консолідацію приватних виробників у секторі БПЛА. Очікується розвиток універсальних роботизованих платформ, здатних виконувати широкий спектр завдань. У сфері кібербезпеки та комунікацій частка приватних компаній зростатиме, якщо на державному рівні будуть впроваджені заходи для стимулювання цих галузей за аналогією з безпілотними апаратами. Також можна очікувати збільшення кількості цифрових продуктів, пов'язаних із пошуком та аналізом інформації, розробкою навчальних програм і управлінням у військовій сфері. Державні підприємства залишатимуться лідерами у виробництві важкого озброєння та складних технологій, але їм можуть скласти конкуренцію спільні підприємства приватного бізнесу та закордонних виробників, якщо державна політика буде цьому сприяти.
Оборонні технології напряму стимулюють високотехнологічні галузі виробництва та науку. Якщо розглянути лише зазначений вище перелік технологій, то можна провести пряму залежність із розвитком наступних галузей: машинобудування, електроніка, новітні матеріали, енергетика, інформаційні технології та багато інших. Зазначені галузі створюють велику кількість продуктів, які мають застосування в цивільному житті.
Продукти miltech в галузях:
Створення зазначених продуктів тісно пов'язане з основними науковими напрямками, здатними стимулювати інноваційний розвиток економіки України.
На сьогодні українська військова технологічна галузь проходить через фазу відродження, спричинену військовим конфліктом на території країни. Проте, цей розвиток має потенціал надати значний імпульс національній економіці. Однак, враховуючи геополітичну ситуацію, внутрішні умови та історичний контекст, можна передбачити наступні виклики:
Незважаючи на актуальність розвитку галузі оборонних технологій, в історії країни було багато прецедентів скорочення оборонних витрат та закриття перспективних військових програм. Тому довгострокова державна стратегія розвитку військово-промислового комплексу надзвичайно важлива для залучення приватного сектору в розвиток оборонних технологій, а також стимулювання технологічної профільної орієнтації населення.
Оборонні витрати потребують великого об'єму фінансування, наразі економіка країни неспроможна самостійно забезпечити розвиток військово-промислового комплексу, що не тільки послаблює обороноспроможність України, а й ускладнює процес розробки власних технологій, багато технологій на етапі MVP можуть бути втрачені через відсутність можливості подальшого розвитку.
Корупція в галузі оборони негативно впливає на конкуренцію серед постачальників продукції та послуг, фундаментально підриваючи обороноспроможність країни.
Приватні інвестиції не лише стимулюють розвиток інноваційних технологій, але й розширюють спектр фінансових джерел. Відсутність таких інвестицій обмежує можливості реалізації наукового та економічного потенціалу держави.
Досягнення наукових досліджень можуть бути ефективно інтегровані в оборонні технології лише за умови наявності продуктивної співпраці, чіткої постановки цілей і визначеної стратегії розвитку військово-промислового комплексу. В іншому випадку наука буде лише витрачати фінансові ресурси, не створюючи прикладних інновацій.
Відсутність висококваліфікованих інженерів, вчених та проєктних менеджерів уповільнює темпи розвитку технологій і знижує конкурентоспроможність українських розробок на світовому ринку.
Імпортозалежність в сфері військових технологій не тільки створює ризики провалу військових операцій, а й ставить країну у залежне становище від країн-імпортерів.
Розвиток українських оборонних технологій може викликати негативну реакцію з боку країн, які прагнуть зберегти низький рівень обороноздатності України або виступають прямими конкурентами в сфері військових технологій.
Щоб ефективно протистояти викликам та ризикам, необхідно впроваджувати комплексні рішення, які сприятимуть створенню умов для органічного розвитку українського військово-промислового комплексу з мінімальною залежністю від внутрішніх та зовнішніх факторів. Прикладами таких рішень можуть бути:
Цілісний підхід до розвитку ВПК, заснований на розробці державної стратегії, яка встановить ключові пріоритети та основні вектори розвитку, а також забезпечить стабільне фінансування, створить основу для приватних компаній, сприяючи плануванню їхньої діяльності, розробці продукції та формуванню кадрового потенціалу.
Спільні ініціативи та механізми стимулювання приватного сектору до вкладень у оборонні технології не лише сприятимуть розширенню виробничих можливостей та інновацій у цій сфері, але й допоможуть знизити фінансовий тягар на державний бюджет, пов'язаний з розвитком військово-промислового комплексу.
Формування кластерів, орієнтованих на ключові напрями та потреби оборонної промисловості, а також цільове фінансування розробки критичних технологій у межах цих кластерів, сприятимуть об'єднанню зусиль виробничих компаній та наукових установ для максимально ефективного розвитку.
Створення підрозділів технологічного скаутингу в організаціях, що замовляють оборонні технології, допоможе уточнити завдання та вимоги для виробників і розробників, що значно прискорить інноваційний розвиток галузі.
Платформи для регулярної взаємодії між науковими установами та підприємствами не тільки полегшать обмін ідеями та зможуть прискорити впровадження наукових розробок у виробництво, а й знизять державні витрати на проведення R&D і сприятимуть фінансовому і кадровому оздоровленню наукових установ за рахунок співпраці із приватними компаніями.
Заохочення приватних підприємств до створення та розвитку науково-дослідних підрозділів, що дозволить їм брати активну участь у технологічному оновленні ВПК є запорукою розвитку всієї галузі, а також елементом підготовки кадрового резерву.
Співпраця між компаніями в межах кластерів сприятиме спільному розвитку технологій, зниженню витрат на дослідження та розробки, а також покращенню позицій України на міжнародному ринку.
Запровадження локалізації виробництва в оборонній галузі сприятиме зменшенню залежності від імпортних товарів і стимулюватиме економічний розвиток країни через створення нових виробничих потужностей та наукових інновацій. Механізми локалізації мають включати не лише обмежувальні заходи, але й стимулюючі, що підтримують зростання та розвиток.
Розвиток військових технологій в Україні є не лише надзвичайно важливим для національної безпеки, але й тісно пов'язаний з економічним розвитком та науковими досягненнями країни. Сучасні виклики вимагають впровадження інноваційних технологій, що, в свою чергу, стимулює зростання суміжних секторів економіки, створює нові робочі місця та сприяє підвищенню науково-технічного потенціалу. Проте для реалізації цього потенціалу необхідна співпраця між державою, приватним сектором та науковою спільнотою. Лише завдяки об'єднанню зусиль і ресурсів можна забезпечити стійкий розвиток оборонних технологій, що стане двигуном економічного зростання та наукових інновацій. Україна має всі передумови для того, щоб, інвестуючи в військові технології, не лише зміцнити свою обороноздатність, але й створити основу для довготривалого економічного процвітання та наукового прогресу.
