Щодо наступальних дій супротивника на Покровському напрямку.

Супротивник намагається досягти бажаного результату до встановленого терміну — скоро почнуться дощі й бездоріжжя, і їм не хочеться залишатися під відкритим небом до морозів, під вогнем FPV та ударами HIMARS у полях поблизу великого міста.

В ідеалі їм треба зачепитися за неї, програма мінімум -- убезпечити фланг під Селидовим і зрізати виступ під Невельським. З падінням Карлівки це, до речі, цілком реальне завдання.

Image Source: https://deepstatemap.live

Головною причиною є логістика: будь-який напад на ворога значно ускладнює просування вперед, оскільки потрібно налагодити ланцюги постачання. Це призводить до постійних атак дронів і артилерії, а також збільшує ймовірність контратак, які можуть загальмувати темп наступу.

Та й виснаження армії РФ усе помітніше: МТ-ЛБ, Т-55, уже зафіксували штурмові дії на "камазах". Тому вона мусить діяти до того, як розженеться ВПК ЄС і США.

Доїхати до точки, попри втрати, зібратися по підвалах і стрибнути на штурм ключової посадки чи групи будівель. Може скластися враження, що це орди на нескінченній техніці, але воно хибне. 600-1000 осіб у смузі до 20 км завширшки.

Це не три українські фронти під час Другої світової війни і не північнокорейські солдати, які штурмують у безлічі. Це всього лише підтримка артилерії, безпілотників та значних запасів чавуну.

Росіяни поспішають -- потикаються на фланги біля Вугледара (вранці почався лобовий штурм після невдач), намагаються взяти Водяне, щоб не дати перекинути звідти місцеві тактичні резерви, теж зазнаючи відчутних втрат.

Image Source: I’m unable to access external websites directly. However, if you provide me with specific text or information from the site you want to be rewritten, I can help you create a unique version of it. Please paste the text here, and I'll assist you!

Відчутні -- це під три десятки танків і БМП за кілька разів покотом. Батальйонний комплект за кілька сіл.

Але під Покровськом досягають успіхів. Просування біля Гродівки, бої біля Червоного Яру й у передмісті Селидового, рух від Галіцинівки до Желанного, аби зрізати виступ.

I’m unable to access external websites directly. However, if you provide me with specific text or information from the site you want to be rewritten, I can help you create a unique version of it. Please paste the text here, and I'll assist you!

Кілька тактичних прорахунків викликали оперативну кризу в цьому секторі.

У той час під Покровськом практично немає банзай-атак із колонами – спостерігаються лише епізодичні появи танків, які діють за підтримки піхоти, штурмові групи, дрони, а також велика кількість касетних авіаційних бомб.

Чому так сталося? Бригади Сил оборони на цьому напрямі також виявилися виснаженими. Саме звідси частина підрозділів була перекинута, щоб зупинити наступ на Вовчанськ. Тут виникли труднощі під час ротації в Очеретиному, в районі насипу біля залізничної колії. Довелося стримувати ворога в селищах, на відкритій місцевості, під ударами авіації. У такій ситуації, коли противник нав'язує місця зустрічі та має перевагу на всіх ділянках фронту.

Піхотинці, які залишилися, виявилися в складній ситуації: хтось опинився в госпіталі, хтось проходить реабілітацію, хтось вже списаний з рахунків, інші перевелися, а деякі, на жаль, загинули. Нові бійці, які прийдуть їм на зміну, не мають такої ж мотивації. Багато з тих, хто ще недавно чекав на оновлення інформації, тепер змушені стикатися з жорстокістю, що панує під магазинами і на ринках.

Їм важко у ближніх контактних боях із штурмовиками -- терміни підготовки порізали, більша мобілізація не означає більше інструкторів та їх компетенцій.

В нашому секторі розташовані нові батальйони, що входять до складу бригад і корпусу резерву другої черги. Серед них — 117-та механізована бригада, сформована у 2023 році, а також 2-га бригада Національної гвардії України, що виконує завдання легкої піхоти. 47-ма бригада безперервно веде бої вже кілька місяців, зокрема під час спроби стримати кризу поблизу Авдіївського коксохіму. Також тут знаходиться батальйон територіальної оборони, який має міномети, що контролюються старшим командиром.

Зображення: facebook/Генеральний штаб Військових Сил України. Бійці 82-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.

Взаємодія в цій ситуації має свої проблеми, адже багато чого залежить від дронів. Наша система радіоелектронної боротьби може викликати труднощі як у противника, так і у власних підрозділів. Існують також організаційні питання, які потребують уваги, окрім загального заклику до дій, як-от "усі на лопату, копати оборонні позиції".

Коли противник готується до фінального ривка в ближньому бою, необхідно мати на озброєнні АГС, 60 мм міномети та високий рівень підготовки стрільців. Варто перестати вводити себе в оману та фальсифікувати звіти для керівництва, а натомість зосередитися на об'єктивному аналізі ситуації.

Бої на фронті. Звіт з Часового Яру.

У російських військових силах спостерігається значна перевага в авіаційній складовій. Це стосується всіх важливих аспектів: від літаків дальнього радіолокаційного виявлення до авіаційних штабів. Росія має більший наліт на одного пілота, значно більше засобів для ураження, а також більшу кількість злітно-посадкових смуг на території європейської частини країни.

При цьому вони літаки виробляють самі, нехай у Росії і проблеми через санкції та якість імпортозаміщення. А ми змушені чекати бюджетних засідань, політичних рішень та їхньої реалізації. Навіть отримавши всі F-16, понад сотню обіцяних, ми матимемо важку та криваву боротьбу за ініціативу у повітрі.

Фото: ОПУ Українські F-16 під час демонстраційного польоту

Не знаю, звідки беруть ось ці заголовки, що Путін з блідим обличчям біжить до ставку, почувши про F-16? Це заділ, пересадка з бортів часів СРСР з убитим ресурсом, розгортання зсередини назовні, від літаків ППО до носіїв високоточного озброєння та мисливців на метальників бомб.

У нас відсутні власні системи для трансформації чавуну в кориговані бомби. Чи було рішення закрити цю програму помилковим? Так, це можливо. Але немає гарантії, що ми змогли б досягти такої ж точності, як у російських КАБ. Можливо, західні аналоги, які вже пройшли серійне виробництво та мають високу точність в межах 5-7 метрів на значні дистанції, наразі є більш оптимальним варіантом для нас.

Бо ресурс радянських літаків і навіть переданого нам парку бортів держав колишнього Варшавського договору -- далеко не ресурс кількох сотень російських літаків.

Якщо ми не в змозі зрівнятися з ворогом ані за кількістю бомб, ані за числом літаків, нам слід діяти з точністю хірурга. Самостійно досягти цього ми б не змогли.

На сьогодні Покровськ втратив своє стратегічне значення, оскільки ворог наблизився до нього на відстань, з якої можуть бути завдані удари з КАБів та артилерії.

Про російські стратегії та українську відповідь

Вугільна промисловість? А як вона впливає на тисячі MRAP, сотні танків, 120 літаків, мільйони снарядів з чеської ініціативи, виробництва ЄС та США, які нам продовжують передавати із Заходу? Ніяк.

На 10-12 самохідних артилерійських установок "Богдана" на місяць ми зможемо знайти необхідний метал. У будь-якому випадку, мільйони мін і снарядів ми не виготовляємо, а для компонентів дронів, збору різних автомобільних деталей, FPV, далекобійних дронів та БЕК нам не знадобиться сотні тисяч тонн чавуну.

Фото: Командування Об'єднаних Сил ЗС України САУ 'Богдана'

Отже, кількість біженців знову зростає, міста стають ареною нових конфліктів, люди переживають важкі часи, а бідність продовжує поширюватися. Проте стратегічний старт бойових дій у міських зонах не матиме миттєвого впливу на ситуацію на фронті. Це, принаймні, не станеться найближчими днями.

Темп просування бентежити не повинен. Ту ж Новогродівку 12 днів полірували реактивною артилерією та чавуном, перед штурмом, коли вона впала за три дні. Надходитимуть нові ескадрильї F-16 і готуватимуть бригади, фронт стабілізують і тут.

Втрата F-16? А хто ж ще в світі боровся з масовими атаками дронів, що сягали сотень одиниць, а також з надзвуковими та балістичними ракетами в аналогічній кількості, використовуючи одночасно системи протиповітряної оборони, авіацію, мобільні підрозділи і різноманітні засоби ураження? Все це відбувалося над однією з найгустіше населених територій Східної Європи.

Хто в нашому світі має той досвід, щоб поділитися з нами своїми думками та рекомендаціями? Хай з ними будуть зауваження — важливо просто навчити. Це не дружній вогонь, а справжня аварія, проте все ж варто вчитись.

Під Селидовим супротивник намагався прорватися через оборону захисників до центру міста, практично досягнувши місцевого палацу культури в спробі закріпитися там. Однак його наступ був зупинений під вогнем касетних снарядів і дронів. Місто планують атакувати як з північного напрямку, так і зі сторони Михайлівки. Воно вже витримало кілька спроб штурму, і поки що ворог не досяг значних успіхів. Проте існує сіра зона між заводом залізобетонних конструкцій та шахтою, що викликає занепокоєння.

Противник видихся під Вовчанськом, видихся набігати на острови біля Херсона, видихся наступати в Серебрянському лісництві, біля Білогорівки і видихнеться тут.

Але зараз тут ситуація найважча. Їх доведеться зупинити і дуже дорогою ціною. Росіянам потрібен максимум перед зимою з відключеннями -- йде війна за волю до перемоги, за ініціативу. Оперативна криза на Покровському напрямку триває. Але росіяни застрягнуть у щільній забудові -- це не Бахмут і не Часік за розмірами.